Після відокремлення плода від матері починається період по-заутробного його життя. Перші чотири тижні мають назву періоду новонародження. В цей час починається пристосування організму до навколишнього середовища. Вже з моменту наро дження відбуваються значні зрушення в обміні речовин, змінюються функції окремих органів і систем. Встановлюються легеневе дихання, позаутробний кровообіг, починають функціо нувати органи травлення, з'являється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фізико-хімічні властивості крові.
Основні функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги, яка може легко порушуватися. Деякі фізіологічні про цеси переходять у патологічні. Новонароджений пристосовується до зовнішнього світу маючи незрілу нервову систему і недо статні імунобіологічігі реакції. Тому цей період вважають критич ним.
Ознакою доношеної дитини є вагітність, що триває 38—40 тиж. Показники фізичного розвитку новонародженого залежать від багатьох причин: стану здоров'я матері, її харчування, пе ребігу вагітності, статі дитини. Тому маса і довжина тіла дитини мають широкі межі: від 2500 г і вище (в середньому 3200 г) і від 45 до 58—60 см (в середньому 52 см). Окружність голови (34—36 см) дещо більша, ніж окружність грудної клітки (32—34 см).
Для характеристики новонароджених дітей існує поняття зрілості. Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, в неї виражений м'язовий тонус, є такі фізіологічні рефлекси, як рефлекс ссання і ковтання, долонно-ротовий рефлекс Бабкіна (під час натискання на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона (якщо дитині вкласти у долоню палець, то вона міцно схоплює його), рефлекс повзання, або феномен Бауера (дитина, покладена на живіт, робить спроби повзти), рефлекс автоматичного ходіння (новонароджений переступає з ноги на ногу, якщо його тримати у вертикальному положенні) тощо.
Ускладнений перебіг вагітності і вплив несприятливих чинників навколишнього середовища на плід можуть призвес ти до певного ступеня функціональної незрілості доношеного немовляти. У таких дітей порушується діяльність різних ор ганів і систем: печінки, серцево-судинної і дихальної систем, терморегуляції тощо. Це є причиною вищої захворюваності і смертності. У незрілих новонароджених порушуються також адаптаційні процеси.
Шкіра у новонародженого гладенька, еластична, дещо наб рякла, гіперемійована і вкрита шаром сироподібного мастила. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слабко розвинена, кількість м'язових волоконець незначна, зате шкіра дуже васкуляризована У ній добре розвинені сальні залози і по гано — потові. Шкіра новонародженого має підвищену враз ливість і знижену захисну функцію, тому через неї в організм може проникнути будь-яка інфекція. Шкіра є органом дихання і має добре виражені видільні властивості. Через шкіру дитина відчуває тепло і холод, дотик і біль.
Підшкірна жирова клітковина відкладається протягом останніх двох місяців перед народженням і, як правило, у доно шених дітей добре розвинена.
М'язова система не досить розвинена, особливо на кінцівках. Спостерігається значна гіпертонія м’язів. Переважає тонус згиначів, що надає дитині характерної пози.
Нервова система у новонароджених як морфологічно, так і функціонально ще незріла, проте під впливом зовнішніх умов вона постійно диференціюється і вдосконалюється. Це певним чином позначається на рості й розвитку дитини.
Головний мозок дитини порівняно з мозком дорослого відносно великий і важкий. Маса його становить 350—400 г. Ко ра великого мозку тонка, борозни неглибокі, не завжди чітко ви ражені. Сіра речовина мозку не досить відмежована від білої.
Спинний мозок порівняно з іншими відділами центральної нервової системи має досконалішу будову і функціонально зріліший.
Органи чуття у новонароджених недосконалі. Проте смак вони розрізняють добре. Від солодкого дитина заспокоюється, облизує губи і робить ковтальні рухи, від гіркого, солоного і кис лого стає неспокійною....
